20.12.2018 19:40
Без обмежень
13 views
Rating 0 | 0 users
 © Лятуринська Оксана

Хилились стязі, пнулись вгору

Хилились стязі, пнулись вгору

і хвилювались, як ковиль.

Усе зловісніш і суворіш

темніли черню корогви.


Світ хижим птахом, звіром кидавсь, 

стріл гнало чорно, яко тьми, 

а обіч страшно йшла Обида

і дотикалася крильми.


Було червоне поле бою.

Лягали ратію брати.

А день відтрублював сурмою

і золотив щити.


День догоряв так світозарно!

Душа просила корабля.

Десь біля голосила Карна;

тужила Жля.



Близькі за тематикою матеріали читати в розділі:

Пропонуємо ознайомитися з наступною публікацією автора «І знову цілу ніч верзлося... / Вірш | Лятуринська Оксана». Якщо Ви пропустили, до Вашої уваги попередня публікація «Зброї – чести, йменню – слави / Вірш | Лятуринська Оксана».

Художник Артур Орльонов.


Сподобалось? Чудово? Класно? Корисно? Нецікаво та посередньо?



Можливо Вас зацікавить:

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

Ваше ім`я, псевдо або @: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора

Публікації автора Оксана Лятуринська

Літературні авторські твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя тощо