В кімнаті чотири на чотири
В кімнаті чотири на чотири залишаються оголені нерви,
Відчайдушні спроби змінитись і кахель залитий сльозами.
Ти хотів би себе відбілити, перевпевнитись, що я була стервом
Та впивається в груди правда і ніжність невагома між нами.
Та вривається в сни минуле, так нечемно, без стуку, взуте...
Наливає собі, не спитавши, і сідає за стіл, як вдома.
Каже, що нам з тобою не треба, у коханні ми справжні банкрути,
Що воно може ще повернутись,
А зі мною лиш стрес і втома...
Поки я намагаюсь зібрати з недопалених клаптиків серце,
Мої вбиті мовчанням мрії, воскресають в руках чужих.
Поки тіло згорталось від болю, пульс вистрибував в ритмі скерцо.
Нам знайти б ще таких божевільних і сховатися серед них,
Але збиті налаштування і забуті старі маршрути.
Ти зі мною не пересядеш, щоб за напрямком, за одним.
Коли я буду догасати, не знайшовши протиотрути,
Ти зникатимеш з видноколу, як зникає в легенях дим.
