Затишшя
Як часто, на жаль, чуємо ми звістку про загибель наших воїнів від ворожої снайперської кулі.
Загиблим українським бійцям присвячую свій вірш
Затишшя… Але снайпер все ж стріляє.
Мішенню — постать юного бійця.
Хто відповість, хто скаже, і хто знає —
Кому була потрібна жертва ця?
Лиш мить тому гадав він на ромашках…
І усмішка застигла на вустах.
Необережність… Допустив промашку…
Кричить несамовито в небі птах.
***
На землю впав… Обняв її руками,
Безкровною щокою притуливсь,
Думками линув до своєї мами,
І пошепки моливсь, моливсь, моливсь…
— Не помирай! — кричать донецькі трави.
На вушко: — Любить, — квітки шепотять…
Не славу здобував собі, не славу —
Пішов країну рідну захищать!
Тривога поселилась у будинку, —
Ще вчора плиска билась за вікном.
Поліг синок з війною в поєдинку…
Сльоза… І дзеркало закрите рушником…
10. 09. 2018 рік
Світлина з інтернету
Смт Шевченкове, 10. 09. 2018 рік
