А кажуть повертатися не треба
А кажуть повертатися не треба...
Та розкажу для вас історію одну...
Якось додому їхала здалеку,
І мовчки слухала я музику сумну.
Аж раптом пригадала, що забула
Одну важливу річ, для мене дорогу.
І засмутившись, просто повернула,
Аби забрати цінність цю свою.
Перехрестилась, знову у дорогу,
Мене чекала довга досить путь.
До світла наближалася потроху,
Та ще не знала в чому його суть...
Коли ж під`їхала, стиснулось серце,
І так нестерпно стало на душі...
Лишень ось-ось відбулося усе це -
Машини вщент і шиби по землі...
І хтось лежав накритий...бездиханно,
А хтось ледь-ледь тримався на ногах.
У голові крутилось неустанно:
Моє життя було вже на вагах...
Якби ж тоді я просто не вернулась,
Якби Господь мене не зупинив...
Від болю в грудях щемно так стиснулось -.
Мене мій ангел справді хоронив!
Бо в цей же ж час була б там на дорозі
І невідомо склалось б як життя...
Щодня я Богу дякую ще досі,
Що розвернув мене він того дня!
Тому не вірте, люди, в забобони!
Коли забули - просто поверніть!
Бо може Бог від чогось вас боронить,
А за плечима ангел ваш стоїть!
Дрогобич, 2019
