До свого Арарату
з рубрики / циклу «ВАРЛАМ ШАЛАМОВ. Особисто і з довірою»
«Я, как Ной, над морской волною»,
«Лично и доверительно»
Наче Ной, понад моря хвилі
Голубів я метну вперед
І в пустельнім зими засиллі
В білу даль їх почнеться злет.
Та в польоті в стрімку негоду
Все слабішають крила птиць,
Ціпеніє ковчег від льоду
Край останніх моїх границь
Час у путь! Корабель позаду,
Хай стримить на віки в льоду.
В заметіль до свого Арарату
З сил останніх льодами йду.
_
Я, как Ной, над морской волною
Голубей кидаю вперед,
И пустынною белой страною
Начинается их полет.
Но опутаны сетью снега
Ослабевшие крылья птиц,
Леденеют борта ковчега
У последних моих границ.
Нет путей кораблю обратно,
Он закован навек во льду,
Сквозь метель к моему Арарату,
Задыхаясь, по льду иду.