ЗІБРАЛАСЬ Я В ДАЛЕКУ ПУТЬ
з рубрики / циклу «ЛІРИКА ПОЧУТТІВ»
Зібралась я в далеку путь
З чуттям осінньої пригоди.
Ні, не боюсь! Хай і незгоди
За мною помацки гребуть.
Бо знаю, наш з тобою дім
Чекає ген в кінці дороги.
Спішу. Не втримають тривоги,
Що гаснуть полиском блідим.
Від сподівання перемін
В дощах холодних все тепліше.
Дійду, хоч вітер злістю дише,
Туди, де твій горить камін.
На брудершафт ковток вина
У кров додасть гарячу зливу,
Про щось домашнє так щасливо
Озветься пісня цвіркуна,
Й цупка холодна голч мокви
Сповзе з душі у безвість зразу…
Впізнала вас, інтриги часу.
Які, усе ж, підступні ви!
