Насолоджений ноктюрн
з рубрики / циклу «НОКТЮРНИ»
Зимна ніч у потемків оману
Через сито густого туману
Сутінкову засіяла мить,
На вітрах захурделивши трохи.
І розсипала трепетні зорі
На простори небес неозорі
Аж за обрій, де сонце скимить
У колисці жаркої знемоги.
Та й зійшла за чекання габою
На солодке безумство напою.
Лиш пригублю ту звабу хмільну –
Всю до денця відчую ковтками.
Й там, де зір насолоджені тіні
Мліють у ліхтарів мерехтінні,
Тепла хвиля нестримного сну
Хлине спраглої рими рядками.
