12.02.2019 17:40
для всіх
142
    
  5 | 5  
 © Аліна Чиж

Наше примирення схоже на тиху війну...

Наше примирення схоже на тиху війну...

Наше примирення схоже на тиху війну

Наша любов – це приреченість бути удвох, 

Хто ти? Той самий, що поруч з народження був?

Батьком, братом, коханцем – насправді ти хто?


Забери мене звідси, любов’ю мене лікуй.

Я забула, як бути слабкою з тобою…

Я не скажу ні слова, та ти їх почуй -

Вони стрімко стікають сльозами-рікою…


Намалюй мене іншу, створи ідеал, 

Але звикни, що буду земною я завше…

Не цілуй мої пальці, на ніжність всю ніч зостав, 

Поспішай: часу малу – опівночі стану інакша.



Україна, Ірпінь, Весна, 2017

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 13.02.2019 09:46  Тетяна Белімова => © 

Кохання-бій не кожен витримає. У чомусь співчуваю Вашій ЛГ.

 12.02.2019 23:42  Лора Вчерашнюк => © 

Ддійсно, прийняти іншого тотально, як і себе, важко))) Дякую! Емоційно,відверто - ми такі які є)))

 12.02.2019 19:55  Алла Мейта => © 

Аліночко! Твої поезії хочеться перечитувати, набиратися справжністю і щирістю!

 12.02.2019 18:40  Ганна Коназюк => © 

Аліно, читала вголос! (я читаю вголос лише те, що подобається...))) І це класно! Глибока лірика!

Вітаю тут, на "Пробі пера"!!!! Успіхів і чудового досвіду!!!{#}

 12.02.2019 18:12  Панін Олександр Миколайович... => © 

Гарна поезія, чуттєва, лірична.