23.07.2016 21:05
for all
172 views
    
rating 5 | 10 usr.
 © Олександр Новіков

Так схоже

Так схоже

Вона запитує так, ніби граючись: а памятаєш?

і ти робиш вигляд, що зосередженно копирсаєшся в своїй голові, 

хоч насправді і не забував, через що себе й лаєш, 

та щоб не забути ніколи ти лаєш себе поготів.

І під музичний супровід ти малюєш в уяві картину, 

в такт рифам гітарним вториш рефреном "стіл лавін ю", 

так необережно й безглуздо ти в спогад поринув, 

і там рвеш на шмаття дрібне душу свою.

І ось її проділь, рівне довге волосся, 

легкий сарафан, збитий подих і доторк губ, 

ти думав кохання, вона ж сказала, що їй просто здалося, 

а ти знову залип і як недоумок чухаєш чуб.

Вона перепитує ще, точно граючись: а памятаєш?

і ти дістаєш недбало, ніби ледь знайшов поміж іншого краму, 

той плеканий спогад, а вона тоді знічено промовляє:

ой, це так схоже на те, що було колись поміж нами.

Публікації: Олександр Новіков

Авторські твори, вірші, проза, публіцистика, освіта та інше

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

  • Поскаржитись
 27.07.2016 21:47  Оля Стасюк => © 

Оця фразочка сподобалася "ти думав кохання, вона ж сказала, що їй просто здалося". Навіть не знаю, чому) і кінцівка особливо класна. Люблю такі "знічев"я" розумні і риторичні кінцівочки 

 25.07.2016 23:19  Олена Коленченко => © 

Класно) 

 24.07.2016 13:39  © ... => Олександра 

Дякую) 

 24.07.2016 13:26  Олександра => © 

завершення вдарило.... відчулось 

 24.07.2016 12:50  Тадм => © 

чіпляє відвертістю. сподобалось 

 23.07.2016 23:56  Каранда Галина => © 

на шмаття, кажеш? класно. 

 23.07.2016 22:57  Мальва СВІТАНКОВА => © 

Сподобалось. Щиро!..