У правди істина одна
У правди істина одна й проста -
Вона із нею злита в одне ціле.
Немов з землі зернятком пророста,
Дитям до світу горнеться несмілим.
У напівправди діточок нема,
Є пасинки - сліпі і язикаті
В очах у них - холодна пелена,
В словах клекочуть звуки біснуваті.
Є і неправда - ніс у все сує
Та кидає багнюку у світанок,
Бува, повітря істині псує,
Кусається і злиться наостанок…
Якщо із ними стрінетесь в житті,
Ви серед них оті дві розпізнайте.
Нехай собі стрекочуть в небутті ̶
До себе близько їх не підпускайте.
Львів, 26.01.2019