Я не маю мети відірватись...
Від нестримного бігу життя,
Не боюся з вершини зірватись
І упасти в тенети буття.
Не стидаюсь в безсиллі зізнатись
І у тім, що в дорозі зітлів,
Не спішу в співчуттях заховатись
І розтанути в променях слів.
Тільки час не сховати в конверті,
Відігрівшись піснями в глуші,
Я відроджуюсь у круговерті
Невгамовній і юній душі.
І здіймаюсь з самої руїни,
Помилок вже засвоїв урок,
Залишивши на мить рідні стіни,
Знову лину в думках до зірок.
Львів, 15.02.2019
