Ноктюрн з дощем
з рубрики / циклу «НОКТЮРНИ»
Ніч сивим сном приспала річку,
У небі зорі засвітила,
Й хотіла їх порахувати.
Та, спам‘ятавшись, на поличку
Край неба місяць покотила,
Щоб темноту в кутки сховати.
Так славно скрізь хазяйнувала,
Стомилася і враз заснула
Під соловейка спів луною…
В ту ж мить взялась десь хмар навала
І зірне небо затягнула
Важких туманів пеленою.
Ту пелену на клоччя рвати
Взялися блискавки жорстокі
Під грому канонади дужі.
А хмари стали проливати
Журбу в сльозах. І сліз потоки
Лились з небес в брудні калюжі.
Враз ніч прокинулась сонлива,
Прогнала хмар журбу раптово,
Знов в небо зорями сипнула.
А згодом, коли вщухла злива,
Із мокрим місяцем в діброву
Стрічати сонечко майнула…
