Бемоль
Духачі синіють – виснуть в домінанті.
Сили тануть, скільки витримають так ?
Яку тоніку їм взяти ? Варіантів
Два всього. Один всього лиш знак
Все вирішує – куди тепер це тіло ?
Скільки цокати кукуйці на гіллі ?
Чи як плід солодкий ? – все у нім дозріло
В другий вимір йти засмученій душі.
Ще відлуння крику б’ється поміж лісу,
Гілки дуба ще шмагають по лицю
Долю виснажену, срібно – білобрису,
Що піддалася отруйному свинцю.
Слабнуть силоньки в оркестрі духовому.
Трубадури засинають на ходу.
Більше вальси до вподоби в світі злому,
Та Шопен останнім часом на кону.