Вірш про вірші
з рубрики / циклу «Для Душі»
У час Прози-не пишуться вірші.
У час Прози-холодне Душа…
Свої будні складаю у ніші
Під напис химерний «Життя».
Після Прози, немов пустеля,
Де лиш вітер, пісок і жага
Вірші, вірші, мої Ви Джерела,
Що наповнюють вщент, до Дна!
Пройде Проза, захочеться жити,
В височінь бездумно злітати!
І вірші свої знову «чути»
Без утоми писати, писати…
Після Прози-приходить натхнення
І от, знову я крила вдягла!
Щоб поринути високо в небо,
Аж туди, де й Ікар не дістав…
Не боюся я їх обпалити,
І об землю, вщент-не боюсь…
Я лише боюся не жити,
Не написаних віршів страшусь.
Після Прози натхнення-благо!
Що лікує шрами Душі,
Я пірнаю, між промені в хмари
А за спиною крила-вірші…
Полтава, 24,02,2019
