Лиш мить...
І сум і радість, плачу і сміюся,
короткі миті, насолоди час.
Вже страх минув, нічого не боюся,
лиш шкода. що життя біжить від нас...
За небокрай, літа летять так швидко,
змахнувши білим, лебедя крилом.
Лиш мить цвіла в саду весняна квітка,
лиш мить і жовта осінь за вікном.
Немов Причастя, приймуть яворини,
разом з весною, молоде життя.
А я своє. складаю у торбину.
нема йому ні хвильки вороття...
автор Лариса Мандзюк.
м. Львів., 27. 02. 2019.