27.02.2019 20:18
для всіх
236
    
  2 | 2  
 © Лариса Мандзюк

Лиш мить...

Лиш мить...

І сум і радість, плачу і сміюся, 

короткі миті, насолоди час.

Вже страх минув, нічого не боюся, 

лиш шкода. що життя біжить від нас...


За небокрай, літа летять так швидко, 

змахнувши білим, лебедя крилом.

Лиш мить цвіла в саду весняна квітка, 

лиш мить і жовта осінь за вікном.


Немов Причастя, приймуть яворини, 

разом з весною, молоде життя.

А я своє. складаю у торбину.

нема йому ні хвильки вороття...


автор Лариса Мандзюк.



м. Львів., 27. 02. 2019.

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
Не знайдено або поки відсутні!