Погроми
Про єрейськії погроми люди здавна знали,
Під час війни трагедії страшне місце мали.
Все сталося так неждано: людей позганяли,
І налякану юрбу через село гнали.
Невиннії полонені благали, просились,
Та кати на їхні просьби навіть не дивились.
І нещадно єврейськії хати грабували,
Людей штурхали і били, копали і гнали.
Одна сім`я, втікаючи, чудом врятувалась,
У сусідів, в старій хаті, на поді сховалась.
А юна єврейка-мати за дочку боялась:
Побачила гурт селянок й до них наближалась.
Чужій жінці вона спритно донечку штовхнула,
А селянка під горботку дитя загорнула,
Та й прикрила, притулила, вправно заховала:
Лінду - дівчинку-єврейку від смерті спасали.
У підніжжя гори Киба землю розгорнули,
І у яму вбитих й ранених євреїв зштовхнули,
Малих дітей і жінок, і навіть вагітних,
І старих, і молодих - всіх по віку різних.
П`ятдесят чотири знищених у землі лежали,
Пласти глини іще довго стогони здіймали.
Земля двигалась над ними, рухалась, кивалась,
Поховані заживо у муках вмирали.
Моторошно було людям поблизу ходити,
І на страшне погребання з острахом дивитись.
Цю трагічную сторінку історія мала,
Многі літа ця подія в пам`яті витала.
Через роки у скорботі люди голови схилили,
Й, як належить, убієнних згодом схоронили.
Пройшов час, та не уникли - суд настиг злочинців,
Покарання - смертний вирок - до вишки убивців!
Ці страшні з буття уроки не слід забувати,
І жахіття те, що сталось, завжди пам`ятати.
Хто не робить висновків, минулого не знає,
Той надійне і впевнене майбутнє немає.
с.Нижні Станівці, Буковина, 05.03.2019
