Метелик
яскравобарвистокрилий
до міста мрії прямує.
там
комахи злі
загородили
йому шляхи усі до брам.
лиш бачив він
веселку в сяйві,
між квітів
впурхуючи в сон... -
але і там
скрізь був він зайвий.
у зморі втрапив у полон -
в незриму сіть.
у павутинну.
не розпрямити більше крил!
чекає смертної хвилини.
бо жити так
нема вже сил.
...та раптом -
з неба задощило!
хитнулись трави на вітру.
роздерлись сіті,
розтрощились...
до волі свій прямує рух -
до нитки змок,
замерзлий йшов він.
бурхливий вітер все гудів.
аж ось і прихисток знайшовся
між кучерявих пелюстків.
сховався він у пишноцвіті.
нектару випив.
задрімав.
перепочив
і злетом в літі
злітає легко з-поміж трав.
летить стежинами-шляхами.
радіє -
баче місто мрій!
щодуху б"є
в закриті брами
своїми
крилами
надій...