Звичка до відчаю
Звичка до відчаю куди гірша, ніж сам відчай. Альбер Камю
Сірість, буденність, смуток...
Розпач, тривожність, печаль...
Біль від нестерпної муки,
Горе й страждання в очах...
Хто винен? Чому всі байдужі?!
Як можуть радіти вони
Посеред брудної калюжі,
Без жодної краплі вини?!
Нестерпно й водночас... байдуже...
Ви чули? Байдуже й мені!
Поринувши в власну калюжу,
Смакую й сама без вини.
Часом, сірість, буденність і смуток,
Розпач, тривожність й печаль
Невиправдані. А від муки －
Насолода болюча в очах.
І вирватись － наче вмерти...
Наче заживо різати шви...
Бо той смуток буденний й нестерпний
Вже приріс... Вже як рідний.. Вже свій.
м.Київ, 14.03.2019р.
