Мара
Мара
Вона любого зваблює безжально,
Красунею здається з піднебесся,
Фатальний погляд, мов отруйне жало,
І чорне, як смола, її волосся.
А сутінки зловісно біснувались,
Ковтали і розсудливість, і волю,
Мисливці на чудовиськ не вертались,
Закохувались у недобру долю.
Мисливці на нечисть
Відважні, мов кречет,
Мару здолали бліду.
Яблуко від яблуні
Двічі не падає
У воронку одну!
Дарує
ніжний голос, погляд, ласку
В недобрий час
фатальна хижа гостя,
Не закохайся у прекрасну маску -
Закоханим і горе, і нещастя!
Мисливці на нечисть
Відважні, мов кречет,
Мару здолали бліду.
Яблуко від яблуні
Двічі не падає
У воронку одну!
