Злива
Злива ножем розрізає край неба,
І розмиває маленькі фігури,
Злизує тихо мальовані зебри,
Ходить по місту, мов клавіатура.
Грає своє, чи твоє, може наше,
Точить дерева, які олівцями
Вже не малюють, частіше мажуть
По тому, що... звали стежками.
А на білбордах одні лицеміри,
А на екранах одні богомази,
Любий, я тут вже нікому не вірю,
Вірю, а потім не вірю щоразу.
Я причаїлась, і слухаю вітер,
Злива впритул йде до мене й сідає,
Любий, так мало складається з літер,
Та, все частіше, це все що маю.
На перехресті пси і автівки,
Люди й птахи летять в різні боки,
Знову тобі написала стільки
Пустого, чекаю поки...
