Звір
з рубрики / циклу «Все і всі»
Останній нерв роздерто, мов папір!
Назовні жарт, усмішка як з металу,
Вбиває думка, - як це все дістало!
У простір виє здичавілий звір...
Нащо ця незігрітая весна?!
Що лиже серце холодом сталевим.
Що сліпить очі пилом із алеї,
Краде надії наче б то шпана.
Все дужче й дужче серце затиска.
В невидимі і безжальні руки!
І нову ніч розірвуть чорні круки,
Зоря з небес сльозою протіка...
Останній нерв роздерто, мов папір!
Пусте, що скоро знову буде ранок,
Схолоне вміст гарячих філіжанок,
Останній подих полишає звір...
