Тру-ля-ля...
(В.Хлєбніков)
о! розсмійтесь, сміхачі!..
(В.Хлєбніков)
не сталось див.
бо їх нема.
їх не існує.
на превеликий жаль...
а так бажалось дива!
вітаємо себе -
пустопорожній оптимізм
здолав похмуру дійсність.
тепер -
пішли в танок
перед стволами танків.
весь негатив
зміте картуз
в поклоні клоуна, який
мармизи строїть,
розумника комічно удає.
мовчить.
і ніц не обіцяє,
а, значить, і обману тут нема.
аплодисменти! оплески!
о! браво!..
затіяв угадайку:
що краще нам для нас -
свисток?..
труба?..
чи може кулька надувна
у білий колір?..
а! все одно...
за іграшку усе,
коли сідаєм в потяг,
в паротяг,
що на путях
чекає нас давно
веселих і байдужих
до себе й світу -
навколо бо все
у жартах, веселухах,
в пітардах, конфеті
під брязкали і ляпавки гучні.
у серпантинних закрутках барвистих
безгрішний образ постає
гостроязикого й меткого
рубахи-хлопака,
який дарує
всілякі блага всім...
але ж - ми в курсі! -
див немає...
і розсміялися у сміх реготунів.
хитаємся в вагонах паротяга,
що пахкає по рейкам заіржавілим в пустир,
у кут глухий,
в пустирище,
в безвихідь
під наш веселий регіт,
танці
і пісні...
