02.04.2019 14:36
for all
77 views
    
rating 5 | 4 usr.
 © Ем Скитаній

Зморений містом...

по вулиці ідеш.

споруди височенні зліва й справа,

не видно аж завершених вершин... -

там замість них розтрощені щелепи

у хмарах тонуть.

озії сірі ці схилились над тобою -

ось-ось впадуть і поховають

тебе в руїнному смітті,

зітруть про тебе згадку,

розмажуть по асфальту хідника

як ту комаху,

мізер,

про який не матимуть і гадки,

що десь подібне щось там існувало...

хихикнув сам до себе.

скулився від холоду у слоті

під курткою у каптурі безликий.

в кишенях руки -

немов тримаєш ними

свої думки, чуття,

інстинкти до життя,

бажання мрії.

і мету -

живим дістатися до хати

в одній з таких споруд химерних.

в тій хаті ти - хазяїн,

газда головний,

ти - цар і Бог,

могутніший за всі ті хмарошкряби,

мета яких тебе на бруд зчавити.

аж ні! ти - велич,

ти - людина!

і ти такий один,

єдиний,

в однині серед усіх істот,

як екземпляр дорогоцінний

в живому світі.

бо ти - носій думок

і творчої наснаги, руху, дій.

і осередок,

джерело духовного початку...

хихикнув знов.

у хаті вже.

і крізь віконне скло вдивляєся у місто,

яке міфічним звіром

дихає у небо,

слотою що зливається униз...

дивився у вікно.

в задумі каву пив.

дим сигаретний видихнув на скло.

немов хотів позбутися уяви,

сховатися від жаху майбуття,

що рикає,

згорнулося кільцем

містичної химери.

заплющив очі,

промимрив сам до себе

- ...життя...чим довше ти триваєш,

чіткіше тим і витончиш вирізьблюєш прийдешнє... -

у хатній тиші

шепіт твій

у засідці в куті

завмер

червоним

оком...


Ем Скитаній цікавиться

  • Ем СкитанійМожете залишити хоча б два слова про прочитане?
  • два слова

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

  • Поскаржитись
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 04.04.2019 11:19  © ... => Каранда Галина 

щиро дякую, Галино! Ви праві - людині так мало потрібно для щастя...і кожен обирає тут своє... 

 03.04.2019 18:50  Каранда Галина => © 

Моторошно.
Своя хата - то велике діло.
А як вона ще й на своїй землі, де ніхто не прагне ту хату в тебе відібрати - то вже майже щастя. 

 03.04.2019 11:37  © ... => Тетяна Ільніцька 

так...особливо, коли ходять чутки по тому місту про таємниче зникнення людей...колись, можливо, пофантазую і про це...щиро дякую Вам, Тетяно, що звертаєте увагу на мої віршування! 

 03.04.2019 08:29  Тетяна Ільніцька => © 

Знайомі відчуття, особливо про "живим дістатися до хати".