02.04.2019 14:36
Без обмежень
38 views
Rating 5 | 4 users
 © Ем Скитаній

Зморений містом...

по вулиці ідеш.

споруди височенні зліва й справа -

не видно аж завершених вершин, 

у хмарах тонуть.

озії сірі ці схилились над тобою -

ось-ось впадуть і поховають

тебе в руїні, у смітті, 

зітруть про тебе згадку, 

розмажуть по асфальту хідника

як ту комаху, 

мізер, 

про який не матимуть і гадки, 

що десь подібне щось там існувало...

хихикнув сам до себе.

скулився від холоду у слоті

під курткою у каптурі безликий.

в кишенях руки -

немов тримаєш ними

свої думки, чуття, 

інстинкти до життя, 

бажання мрії.

і мету -

живим дістатися до хати

в одній з таких споруд химерних.

в тій хаті ти - хазяїн, 

газда головний, 

ти - цар і Бог, 

могутніший за всі ті хмарошкряби, 

мета яких тебе на бруд зчавити.

аж ні! ти - велич, 

ти - людина!

і ти такий один,  

єдиний, 

в однині серед усіх істот, 

як екзепляр дорогоцінний

в живому світі.

бо ти - носій думок

і творчої наснаги, руху, дій.

і осередок, 

джерело духовного початку...

хихикнув знов.

у хаті вже.

і крізь віконне скло вдивляєся у місто, 

яке міфічним звіром

дихає у небо, 

слотою що зливається униз...

дивився у вікно.

в задумі каву пив.

дим сигаретний видихнув на скло.

немов хотів позбутися уяви, 

сховатися від жаху майбуття, 

що рикає, 

згорнулося кільцем

містичної химери.

заплющив очі, 

промимрив сам до себе

- ...життя, чим довше ти триваєш, 

чіткіше тим і витончіше різьбиться прийдешнє... -

у хатній тиші 

шепіт твій 

у засідці в куті

завмер

червоним 

оком...


Рекомендуємо також:

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

Ваше ім`я, псевдо або @: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 04.04.2019 11:19  © ... => Каранда Галина 

щиро дякую, Галино! Ви праві - людині так мало потрібно для щастя...і кожен обирає тут своє... 

 03.04.2019 18:50  Каранда Галина => © 

Моторошно.
Своя хата - то велике діло.
А як вона ще й на своїй землі, де ніхто не прагне ту хату в тебе відібрати - то вже майже щастя. 

 03.04.2019 11:37  © ... => Тетяна Ільніцька 

так...особливо, коли ходять чутки по тому місту про таємниче зникнення людей...колись, можливо, пофантазую і про це...щиро дякую Вам, Тетяно, що звертаєте увагу на мої віршування! 

 03.04.2019 08:29  Тетяна Ільніцька => © 

Знайомі відчуття, особливо про "живим дістатися до хати". 

Публікації автора Ем Скитаній

Літературні авторські твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя тощо