Неначе з глини я роблю якусь ліпнину
Невміло
Тисячі разів руйную
І знову розпачем змочивши
Скропивши потом
Видихнувши злість
Я змішую
Слова
Уривки
Фрази
В велике брудне місиво
Закривши очі
Пальцями шукаю форму
Ось певно так
Я відчуваю
Ні
Так я вчора відчував
Це вже було
Боюся розтулити очі
Я знов зліпив не те що відчував
І мну напівзасохлу глину
Напевне не моє це
Не моє
Ще поту
Крові
Набрякла шкіра на долонях
А руки налились свинцем
Я не митець
Нароблю з того місива цеглин
Це просто
Напхав у форми
Випалив
Готово
Але чому холоне в животі
І піднімається до піднебіння хвиля
І звідти мурашками біжить хребтом
І гаряче ногам у п’яти
Цеглинами таке не передаш
І в котре вперто розчиняю розпач
І в котре вірую
Надіюся
Собі брешу
Згораю
Випалюючи душу в гончарній печі
На друзки розбиваючи думки
Ховаючи в кишенях пам’яті
Поодинокі черепки
Це все що маю від отої муки
Ще глузування
Навіщо
Не знаю
Відчуваю
Ліплю
Дрогобич, 2011
