20.08.2021 22:46
for all
17 views
    
rating 5 | 1 usr.
 © Добродій Ольга Іванівна

Торкнутись неба...

З тобою, милий, мені так треба

Позбутись ґрунту, торкнутись неба.

Здійснити давні страхи і мрії…

З тобою зможу, повір, зумію…


Крізь невагомість складних матерій

Нам небеса відкриють двері.

Крізь космопростір і світла роки, 

На цілий всесвіт ми – два пророки.


Біліють крила за плечима, 

І я від щастя уже причинна.

І ми в раю!... та знай: без тебе

Торкатись неба нема потреби.


Доземно ланцюгом прикута

Пройду життя свого спокути…

І, може, навіть буду щаслива, 

Але самотня і безкрила…


Хоч раз в житті людині треба

Торкнутись неба… свого неба…

Публікації: Добродій Ольга Іванівна

Авторські твори, вірші, проза, публіцистика, освіта та інше

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

  • Поскаржитись