15.06.2020 17:38
для всіх
138
    
  1 | 1  
 © Марія Деленко

Літній дощик

Літній дощик

Гуркотіло, гримкотіло –

Мамка з хати не пускала.

На моїй подушці киця

З кошенятком задрімала.

Дощ у вікна стукав лихо, 

Заглядав хитрюще в шибку.

Я б йому гостинця виніс–

З ковбасою хлібця скибку.

Лиш, як завжди в нас, бабуся

Про мій задум здогадалась, 

І, звичайно, зразу ж Чапу

Та канапочка дісталась.

Дідусь грім подавсь за гору, 

А за ним – і блискавиця.

Я ж узувся в чобіточки –

В хаті більше не сидиться.

Босоногий дощ чалапав, 

Залишив мені калюжі, 

Заглядають в них охоче

Із-за плоту круглі ружі.

Поки мамка відвернулась, 

Я ж чимдуж в оті озерця.

От якби мені ще човник

Та новесенькі весельця.

Хлюп-хлюп-хлюп, і – трась щосили!

Чобітки мої стрибали, 

Бризки навсібіч летіли, 

Аж до носа діставали.

Не сварися, мамцю люба, 

Бери свої чоботята, 

Будем разом у калюжі, 

Позовемо ще і тата.

Може, й Данко ще захоче

Розважатись разом з нами.

Тут калюж іще багато, 

Можна плисти і човнами...

Дощик, дощик, літній дощик

Радощів дитинства злива, 

Де в калюжах висне сонце, 

І душа така щаслива…


Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 19.06.2020 06:44  Тетяна Чорновіл => © 

Чудовий віршик! Аж самій закортіло побродити в чоботятах по теплих літніх калюжах дитинства!

 15.06.2020 19:09  Каранда Галина => © 

Треба заборонити мамам забороняти дітям гуляти під літнім дощем! Босоніж по калюжах - то ціле щастя!)