30.04.2019 11:55
Без обмежень
50 views
Rating 5 | 3 users
 © Ем Скитаній

Похмурістю допобачень...

похмурістю допобачень

пелюстки цвітіння в саду

обпадають, 

злітають.

їх вітер підхоплює, 

крутить колообертом

навколо і біля мене.

доторком я

зруйновую їх -

вони падають, 

трощаться, 

сипляться білорожевим піском, 

потерухою і порохнею

стародавнього саду століть -

життєве числення літ

осипається, 

стелиться у далену

початку усіх починань

до крапки, 

трьох крапок, 

окликів і запитань, 

знаку безкрайості, 

бунту миттєвості часу, 

що вперто іде

безголосий, сліпий, 

забудькуватий і байдужий, 

буття відраховує всім і усьому...

арештованим

містом простую по хіднику

зайвий і перехожий.

озараюсь в минуле -

в омани-ілюзії-мрії.

чхаю до сліз!

повертаю свій погляд в майбутнє -

мене там немає.

і з того, напевне, 

мій крок непевний у сьогоденні.

у спротив миттєвостям в часі -

смакую вічність

наче в останнє

весняної свжості вітру...

...ах! ця м"яка прохолода весни...


Рекомендуємо також:

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

Ваше ім`я, псевдо або @: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 07.05.2019 13:25  © ... => Тетяна Ільніцька 

...та то вже як прочитати - я тут мав на увазі АРЕШТОВАНЕ МІСТО, а не себе арештованого містом...Ви прочитали так...і це дійсно краще - щиро дякую Вам! 

 07.05.2019 13:22  © ... 

дякую, Світла! 

 02.05.2019 08:54  Тетяна Ільніцька => © 

"Арештований містом" - шикарна авторська знахідка))) І далі пішло дуже цікаво! 

 30.04.2019 15:32  Твоя Світла => © 

Дуже подобається) 

Публікації автора Ем Скитаній

Літературні авторські твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя тощо