04.05.2019 21:34
для всіх
112
    
  - | -  
 © Гребінка Євген

Верша та Болото

Рибалонька, митець усе в воді ловити, 

Бажаючи піймать в’юнів, 

В Болото Вершу засторчив.

Довгенько щось вона там мусила сидіти, 

Язик жіночий є, да нічого робити

(А зроду, мабуть-то, що не плоха була), 

Так лаяти Болото почала:

— Оце поганая багнюка!

Глянь, пузириться як, знічев’я клекотить, 

Тут певнеє ніщо ні ходить й ні сидить, 

Одна черва, мовляв, кишить, 

Да деколи повзе по куширу гадюка.

Уже коли б тут воленька мені!..

Таке ж бридке, таке мерзенне, 

Поржавіло, від жабуру зелене, 

Не хочеться паскудиться в багні, 

А то б...


Що ж їй Болото одвічало?

— Де ж ти сама, добродійко? — спитало. 

А Верша гомонить на дні.

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
Не знайдено або поки відсутні!