04.05.2019 21:38
Без обмежень
21 views
Rating 0 | 0 users
 © Гребінка Євген

Віл

«Мабуть, на небі звісно стало

(Про себе Віл в кошарі гомонів)

Про те, що весь мій вік я все за двох робив, 

Да й витерпів таки чимало, 

Що в плузі силкувавсь, копиці волочив, 

Ізранку у ярмі до півночі ходив

І ще щодня бував і битий!

Хазяїна не раз я проклинав, 

Тепер зовсім не той хазяїн став:

У мене вдосталь їсти й пити, 

Несуть мені і солі, і крупів, 

Вівса і висівок; наїстись трьом би стало».

Аж тут хазяїн шасть у хлів

І, взявши за роги, Вола під ніж повів, 

Бо сказано — його годовано на сало.

Ти змалку так любив мене, як пугу пес...

Чого ж так лащишся тепер до мене, Йване?

Чи знаєш, що як ти чоломкаться ідеш, 

Чогось мене морозить стане.


Рекомендуємо також:

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

Ваше ім`я, псевдо або @: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора

Публікації автора Євген Гребінка

Літературні авторські твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя тощо