04.05.2019 21:57
for all
38 views
    
rating - | no usr.
 © Гребінка Євген

Гай та Сокири

По гаю темному туга велика ходить, 

Сокири й Топори затіяли войну, 

Гай хочуть сплюндрувать і пущі всі пошкодить; 

Війна ся навела на дерево суму;

Дуби задумались, Осики затремтіли, 

І Клен гнучкий і В’яз із лиха вниз нагнувсь.

Аж ось Сокири вже в гаю забрязкотіли, 

І Дуб найстарший усміхнувсь.

— Не бійтесь! — він гукнув.— Того і я жахався, 

Як з топорищами ці навісні прийдуть, 

Аж дерев’яний рід заліза одцурався, 

Без дерева вони самі нас да не втнуть, 

Ото було б... але — нехай йому абищо, 

Якби з Сокирами прийшли і топорища, 

Тоді-то був би нам капут. —

І справді, скільки тут Сокири не бряжчали, 

Ні дубчика, ні липки не стяли.

І тільки де-не-де що кору пописали, 

Да і додому з тим пішли.

Публікації: Євген Гребінка

Авторські твори, вірші, проза, публіцистика, освіта та інше

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

  • Поскаржитись