04.05.2019 21:57
Без обмежень
7 views
Rating 0 | 0 users
 © Гребінка Євген

Гай та Сокири

По гаю темному туга велика ходить, 

Сокири й Топори затіяли войну, 

Гай хочуть сплюндрувать і пущі всі пошкодить; 

Війна ся навела на дерево суму;

Дуби задумались, Осики затремтіли, 

І Клен гнучкий і В’яз із лиха вниз нагнувсь.

Аж ось Сокири вже в гаю забрязкотіли, 

І Дуб найстарший усміхнувсь.

— Не бійтесь! — він гукнув.— Того і я жахався, 

Як з топорищами ці навісні прийдуть, 

Аж дерев’яний рід заліза одцурався, 

Без дерева вони самі нас да не втнуть, 

Ото було б... але — нехай йому абищо, 

Якби з Сокирами прийшли і топорища, 

Тоді-то був би нам капут. —

І справді, скільки тут Сокири не бряжчали, 

Ні дубчика, ні липки не стяли.

І тільки де-не-де що кору пописали, 

Да і додому з тим пішли.




Рекомендуємо також:

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

Ваше ім`я, псевдо або @: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора

Публікації автора Євген Гребінка

Літературні авторські твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя тощо