04.05.2019 22:02
для всіх
170
    
  - | -  
 © Гребінка Євген

Соловей

Соловей

— Хто не вгадає? Я?

Оце городять небилицю!

Щоб не пізнав я Солов’я, 

Щоб не пізнав цю гарну птицю;

Як тільки оком наведу, 

То і вгадаю, де співака! —

Так дядькові казав небіж, Грицько Підсака.

— Ходімо, я тебе до лісу поведу, 

Усякої там птиці є багато.

Та буде сором, пане-брате, 

Коли б ти Солов’я ізразу не пізнав, —

Грицькові дядько одвічав.

І ось вони дійшли до гаю;

По гаєві усякий птах літає, 

Щебече хто, хто свище, хто гуде, 

Аж округи луна іде.


Небіж

Ось, ось де Соловей! Який червоногрудий!

А дметься як, мабуть, великий пан!

Уже то неспроста в нього такий жупан.


Дядько

Та годі, годі, Грицьку, буде

Ту погань, Снігиря, хвалить!

Ся птиця не співа, а як усе щебече, 

Вона в гурті як-небудь засвистить;

А більше, голову похнюпивши між плечі,  

Насупившись сидить.


Небіж

Так цитьте, лишень, ось я зараз угадаю:

Я сучий син, коли оце не він!

Увесь мов золотий, а крильця чорні має.


Дядько

Та буде, Грицьку, сучий син:

Се просто Іволга зоветься, 

Вона із саду в сад літа, 

То вишні гарно об’їда, 

То оббива горох, а в співи не вдається.


Небіж

Так ось коли побачив співака!

Яка мальована та штучна птиця! 

Вертиться, джеркотить, по дереву скака - 

Оце-то Соловей!


Дядько

Се навісна Синиця!

І довго так небіж дурненький 

Між птицями знаходив Солов’я, 

А Соловей собі сіренький

Над ним співав, сховавшись між гілля.

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
Не знайдено або поки відсутні!