Школяр Денис
Миряни, слухайте, щось маю вам сказати:
От цих різдвяних свят, на самої Меланки,
Дурний школяр Денис, запрігши Шкапу в санки,
Із школи поспішав до батька ночувать,
Щоб завтра по закону,
Як слідує, пашнею засівать.
Пізнавши Шкапа шлях додому,
Смикнула раз, другий — і хлопця понесла.
Хоч здержав він її, да злість його взяла,
Хотів би проучить, да бить її боявся,
А треба ж і себе чим-небудь показать, —
Так по оглоблях ну малахаєм1 шмагать.
Як тільки пан із паном зазмагався,
Дивись — у мужиків чуприни вже тріщать.