Гра
Люд собачить Божу доньку,
Що під сонцем в мирі літ
Берегла життя з любов’ю.
В мріях – вічна гра без бід.
Десь в туманах Андромеди
Б’ється серденько світів.
В далях сховане глибоких,
Щоб наш брат не долетів.
Не змогли… І слава Богу –
Примітивом нас обклав.
Царі немічні – звірячі
В гілку вгризлись для забав.
Усе тонші в ній волокна,
Та смакує нам вона.
Хоч живемо в її кроні,
Та так бавить нас ця гра.
Екстремали в каруселі –
Шанс в примарі розтає.
Як котята над проваллям –
Хочем знати, що там є.
