В`язень пустих провулків
Ти в`язень пустих провулків,
Крокуєш у ритмі з вітром
У тиші знайомих звуків,
В густих лабіринтах світла.
Втрачаючи присмак волі
Ти будеш помітно іншим.
Ти зміниш небес паролі
І станеш на мить Всевишнім.
У виріях падолистів
Пожовклих осінніх чарів
Ти станеш відлунням міста
У відблисках тротуарів.
Тебе не лякають грози
І вітру холодний подих.
Ти в сонце вплітаєш лози,
Ти більше ніж просто поряд.
