10.05.2019 00:58
Без обмежень
59 views
Rating 0 | 0 users
 © Вікторія Івченко

Змія кусає власний хвіст


В олігархату – подоба звіра:

Він мімікріє під «мову й віру».

Змія, що власний кусає хвіст…

ЖИВЕ з’їдає… СНАГУ і хист.

Жадоба влади не знає меж, 

То – ч о р н а р а д а…

І р о з п а ч – теж!

Народ страждає, «сім’я» - ж и в е…

Злочинна зграя, люстро – криве.

У ньому – б і й н я, кривавий сон, 

Минуле – тінню – глухий полон.

Поснулі душі – мов тлін і прах…

Могильник ДУХУ – нікчемний страх.

В останній битві – сам Сатана…

Грошва-гонитва, мара страшна.

Але – не бійся, не відступай…

Скажених бісів щосил шмагай!

До раю – в Царство – на тих чортах…

Зламаєш рабство й нікчемний страх.




Рекомендуємо також:

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

Ваше ім`я, псевдо або @: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора

Публікації автора Вікторія Івченко

Літературні авторські твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя тощо