Змія кусає власний хвіст
В олігархату – подоба звіра:
Він мімікріє під «мову й віру».
Змія, що власний кусає хвіст…
ЖИВЕ з’їдає… СНАГУ і хист.
Жадоба влади не знає меж,
То – ч о р н а р а д а…
І р о з п а ч – теж!
Народ страждає, «сім’я» - ж и в е…
Злочинна зграя, люстро – криве.
У ньому – б і й н я, кривавий сон,
Минуле – тінню – глухий полон.
Поснулі душі – мов тлін і прах…
Могильник ДУХУ – нікчемний страх.
В останній битві – сам Сатана…
Грошва-гонитва, мара страшна.
Але – не бійся, не відступай…
Скажених бісів щосил шмагай!
До раю – в Царство – на тих чортах…
Зламаєш рабство й нікчемний страх.