14.05.2019 21:56
for all
14 views
    
rating - | no usr.
 © Добродій Ольга Іванівна

Підгорецькому замку

Спить старий замок, мабуть, стомився…

Вкрився кронами вічних дерев.

В них сховався, притих, розчинився, 

Не потрібен нікому тепер…


Позолоти нема, мармур вирвали з серця, 

По-живому, ніхто не питав, чи болить.

Хто ж тепер у покоях холодних озветься?

Помирає від туги, стоїть…


Забинтовані вікна, скривавлені стіни, 

Чорня безодня – згаслий камін.

Минулої величі ледь зримі тіні, 

Не бути потрібним – стрАшний проклін…

Публікації: Добродій Ольга Іванівна

Авторські твори, вірші, проза, публіцистика, освіта та інше

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

  • Поскаржитись