14.05.2019 21:56
Без обмежень
11 views
Rating 0 | 0 users
 © Добродій Ольга Іванівна

Підгорецькому замку

Спить старий замок, мабуть, стомився…

Вкрився кронами вічних дерев.

В них сховався, притих, розчинився, 

Не потрібен нікому тепер…


Позолоти нема, мармур вирвали з серця, 

По-живому, ніхто не питав, чи болить.

Хто ж тепер у покоях холодних озветься?

Помирає від туги, стоїть…


Забинтовані вікна, скривавлені стіни, 

Чорня безодня – згаслий камін.

Минулої величі ледь зримі тіні, 

Не бути потрібним – стрАшний проклін…




Рекомендуємо також:

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

Ваше ім`я, псевдо або @: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора

Публікації автора Добродій Ольга Іванівна

Літературні авторські твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя тощо