Це щось більше твоєї обителі
Це щось ближче твого ложа,
Ти не любиш її любити і
Не любити її не можеш.
Ти не хочеш її слухати,
Ти не чуєш без неї зовсім,
Ранком стежиш за її рухами,
Ароматом її волосся..
Ти не можеш ніяк її вивчити,
Ти читаєш її на пам`ять,
Її погляд грайливо-знічений,
Прокидає в тобі Адама.
Її рам`я прошите цнотою,
Її руки, як райські пута,
Ти її забуваєш сотою -
Ти не можеш її забути.
Ти її називаєш єдиною,
Канеш в неї як в постіль білу,
Ти нещасний із неділимою,
Ти казково у ній щасливий...
