Заглядають квітки у прочинені вікна
Заглядають квітки у прочинені вікна,
Інші їх називають для чогось дерева,
Хтось іде і несе парасолю, як квітку,
А за нею крокують дощі упівнеба.
Прочиняють книжки нумеровані двері,
Інші їх називають для чогось будівлі,
На карнизі гойдаються наче морелі
Сонце й місяць опівночі чи опівдні.
На порозі церков чи то Архистратиги,
Чи то варта, бо так зрозуміліше людям,
Добрі янголи носять розгорнуті книги
За плечима, бо люди їх часто гублять.
І виспівують трелі чомусь гудками,
Хтось почує на лінії рівну тишу,
Називаючи все не своїми словами -
Помовчить. Цим скаже багато більше...
