Заробітчанка
Ось недавно я історію життєву згадала,
Що одна заробітчанка мені вповідала.
У селі багатодітна родина жилА,
Дев`ять дітей сім`я мала, бідною булА.
Тато інвалід на ногу, вредний і ледащо,
Мама добра, проста жінка, дуже роботяща.
Працювала, догоджала, все життя терпіла,
Розійтись й сім`ю розрушить вона не хотіла.
Не хотіла, щоби діти зостались без тата,
Недостаток, і дітей була повна хата.
На роботі і по дому жінка все вспівала,
І на полі й на городі - всюди ряд давала.*
А муж стане і дивиться, як вона сапає,
І в своє дитя маленьке костилем кидає.
Ледь не вбив його, та Бог врятував дитину,
Не любив і ненавидів тато свого сина.
Пив, скандалив і кричав, повсякчасно бився,
Завжди із сім`ї знущався, над жінков глумився.
Діти були скромні, чемні, ** красиві, біленькі,
Добре вчились, завжди чисті, охайні, гарненькі.
Вічно в страху і в бідності - дитинства не мали,
Так в біді вони і жили, росли, виростали.
Наступили скрутні часи - не можна прожити,
Бо нема де в Україні на хліб заробити.
Ось одна їхняя дочка з хлопцем розписалась,
Він лишився поки дома, а вона за кордон подалась.
Приїхала на чужину й роботу шукає,
Працедавець до старих дівчину наймає.
Старі люди лежачії - тяжко обходити, ***
І зварити, дати їсти, прибрати, помити.
Цілий день, з ранку до ночі важко працювала,
Діда й бабу, без вихідних, вона доглядала.
Дід старий, але мужчина, дівчину щипає,
Баба з ревністю і злістю за всім споглядає.
Ну а потім її палицею безжально шмагає.
На ногах і по всім тілі синці залишає.
Плаче дівчина та терпить, хоче заробити,
Щоб поїхати додому і хату купити.
Приїхали сини баби й почали знущатись,
Залякувать, погрожувать, її домагатись.
"Як не прийдеш до нас вночі - тебе розчленуєм,
Твоє тіло у мішки чонії спакуєм.
І відвезем на смітник - там ніхто не знайде,
За непослух твій упертий - враз тебе не стане".
Дівчина перелякалась, речі свої взяла,
Вистрибнула у вікно і хутко тікала.
Доїхала до границі, земляків зустріла,
Й перевезти, нелегально, умовить зуміла.
За сидіння засунулась, тихо притаїлась,
Переїхала кордон, мало не зомліла.
Коли вийшла і дихнула, на коліна стала,
Землю свою рідную, з слізьми, цілувала.
Вернулась до чоловіка, йому розповіла,
Як в далекім, чужім краї біди натерпілась.
"Поїхали разом, милий, важко працювати,
І на хату, й на життя будем заробляти.
Пару років працювали, грошей заробили,
Й хату собі, довгожданну, нарешті купили.
Дай всім, Боже, в чужих краях, добре заробляти,
Жити в щасті, і в здоров`ї, і горя не знати.
* всюди ряд давала - всюди був порядок,
** чемні-виховані,
*** обходити- доглядати.
с.Нижні Станівці, Буковина, 26.05.2019
