28.05.2019 11:27
Без обмежень
47 views
Rating 5 | 2 users
 © Люлька Ніна

Заробітчанка

Ось недавно я історію життєву згадала, 

Що одна заробітчанка мені вповідала.

У селі багатодітна родина жилА, 

Дев`ять дітей сім`я мала, бідною булА.


Тато інвалід на ногу, вредний і ледащо, 

Мама добра, проста жінка, дуже роботяща.

Працювала, догоджала, все життя терпіла, 

Розійтись й сім`ю розрушить вона не хотіла.


Не хотіла, щоби діти зостались без тата, 

Недостаток, і дітей була повна хата.

На роботі і по дому жінка все вспівала, 

І на полі й на городі - всюди ряд давала.*


А муж стане і дивиться, як вона сапає, 

І в своє дитя маленьке костилем кидає.

Ледь не вбив його, та Бог врятував дитину, 

Не любив і ненавидів тато свого сина.


Пив, скандалив і кричав, повсякчасно бився, 

Завжди із сім`ї знущався, над жінков глумився.

Діти були скромні, чемні, ** красиві, біленькі, 

Добре вчились, завжди чисті, охайні, гарненькі.


Вічно в страху і в бідності - дитинства не мали, 

Так в біді вони і жили, росли, виростали.

Наступили скрутні часи - не можна прожити, 

Бо нема де в Україні на хліб заробити.


Ось одна їхняя дочка з хлопцем розписалась, 

Він лишився поки дома, а вона за кордон подалась.

Приїхала на чужину й роботу шукає, 

Працедавець до старих дівчину наймає.


Старі люди лежачії - тяжко обходити, ***

І зварити, дати їсти, прибрати, помити.

Цілий день, з ранку до ночі важко працювала, 

Діда й бабу, без вихідних, вона доглядала.


Дід старий, але мужчина, дівчину щипає, 

Баба з ревністю і злістю за всім споглядає.

Ну а потім її палицею безжально шмагає.

На ногах і по всім тілі синці залишає.


Плаче дівчина та терпить, хоче заробити, 

Щоб поїхати додому і хату купити.

Приїхали сини баби й почали знущатись, 

Залякувать, погрожувать, її домагатись.


"Як не прийдеш до нас вночі - тебе розчленуєм, 

Твоє тіло у мішки чонії спакуєм.

І відвезем на смітник - там ніхто не знайде, 

За непослух твій упертий - враз тебе не стане".


Дівчина перелякалась, речі свої взяла, 

Вистрибнула у вікно і хутко тікала.

Доїхала до границі, земляків зустріла, 

Й перевезти, нелегально, умовить зуміла.


За сидіння засунулась, тихо притаїлась, 

Переїхала кордон, мало не зомліла.

Коли вийшла і дихнула, на коліна стала, 

Землю свою рідную, з слізьми, цілувала.


Вернулась до чоловіка, йому розповіла, 

Як в далекім, чужім краї біди натерпілась.

"Поїхали разом, милий, важко працювати, 

І на хату, й на життя будем заробляти.


Пару років працювали, грошей заробили, 

Й хату собі, довгожданну, нарешті купили.

Дай всім, Боже, в чужих краях, добре заробляти, 

Жити в щасті, і в здоров`ї, і горя не знати.


* всюди ряд давала - всюди був порядок, 

** чемні-виховані, 

*** обходити- доглядати.

с.Нижні Станівці, Буковина 26.05.2019




Рекомендуємо також:



Можливо Вас зацікавить:

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

Ваше ім`я, псевдо або @: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 07.06.2019 18:19  © ... => Тетяна Чорновіл 

Я завжди ціную і вдячна за Ваші коментарі і Вашу підтримку. Дякую за те, що розділяєте мої погляди на життя, і мої думи, які вражають серце і душу. З повагою і шаною. 

 06.06.2019 07:21  Тетяна Чорновіл => © 

Ваші народні історії завжди вчасні і актуальні. Згодна, що заробітчанство - то тяжка сторінка історії нашої держави, яка досталася нам ще від комуняків. І з Борисом згодна, що зміни будуть лиш тоді, коли безмозгла маса перестане голосувати за кусень дешевої ковбаси, плюндруючи Україну. Тримаймося! Треба нам якось те мурло здолати! 

 29.05.2019 01:44  Борис Костинський => © 

Із взаємною повагою до Вас, пані Ніна! 

 28.05.2019 18:24  © ... => Борис Костинський 

Повністю згідна з Вашим роздумами про заробітчанство і про непросту долю нашої Неньки-України. Страшно дивитись в майбутнє.,
у борги, які мають віддавати наші онуки
і правнуки. Навіть Майдан не зміг розігнати злодюг і перевертнів, не зміг ліквідувати узаконених злочинців. "Душа болить і серце плаче".Дякую Вам за коментар і підтримку. З повагою. 

 28.05.2019 12:51  Борис Костинський => © 

Дуже тішить, що все у вашій правдивій історії закінчилось гарно! Заробітчанство - одна з головних ознак сучасної України. А друга типова ознака - відсутність в електорату мозків, бо скільки виборів вже Україна не мала, а обирають, або перевертнів, або злодюг! І ситуація в країні все гірше та гірше. А від того і заробітчан стає все більше. Тобто, усе люди своїми руками собі і роблять. 

Публікації автора Люлька Ніна

Літературні авторські твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя тощо