"Ой, Ватилю, мій Ватилю "
Колись, в сиву давнину, дівчат викрадали,
Бо батьки їх по-незгоді заміж віддавали.
У одній сім`ї селянській дві донечки жили,
Вже дорослі, на виданні, й з зестром** вони були.
Одна була файна дівка і гарно співала.
Друга - руда та погана, та ще й шепеляла.
І задумав хлоп*** сторонський**** файну дівку вкрасти,
Але тато зумів швидко намір розгадати.
Якщо вкраде хлопець дівку - мусить ся женити,
Він не зможе відмовитись, бо нікуди дітись.
Як обмін дівчат зробити таточко думАє,
Й руду дочку та погану йому підсуває.
Темна нічка - закутали - й руду дівку вкрав,
Що такий підліг для нього, хлопець і не знав.
Їдуть довго на підводі, і уже світає,
Раптом, дівка, що мовчала, врешті промовляє:
"Ой, Ватилю, мій Ватилю, тоні доїхають,
Ти то в нашім, ти то в вашім телі півнити тпівають." *****
Хлопець з дива очманів, та вже, що робити:
Як вкрав дівку і відвіз - мусів ся женити.
*Ватиль - Василь,
**зестро - придане,
***хлоп - хлопець,
**** сторонський - з іншого села,
***** "Ой, Ватилю, мій Ватилю, тоні доїхають.
Ти то в нашім, ти то в вашім телі півнити тпівають, "-
Ой, Василю, мій Василю, коні доїхають,
Чи то в нашім, чи то в вашім селі півники співають.
с.Нижні Станівці, Буковина, 31.05.2019