Настрій

з рубрики / циклу «Не кидай Батьківщину милу...»

Розливайся Дніпре морем,

Вдалині - темнаві гори...

Скільки ока - хвильки сині,

Бурунчики білопінні!

Вітер хвилі підганяє,

Чаєчок малих гойдає.

Серед моря – острівець.

Літня спека. Вітерець,

Що колише верболози…

То чиїсь зелені сльози!

Їх Русалонька зронила,

Як милого боронила

Од брехні та від недолі,

Од нахабства й злої волі…

Милий спав – вона чекала,

Хоч од спраги потерпала…

В мить останню не стерпіла,

Так водиці захотіла.

Як вернулась – не впізнав,

Іншого в житті шукав:

Сексу, випивки, «стосунків»,

Сигарет, міцного трунку…

Гри до ранку в казіно -

Отаке було кіно.

А в реальності – марнота…

Тож Русалоньці – робота:

Боронити вікна й дах,

Стерегтись таких невдах!

Ковилу вітрець колише -

Світлом сяє, літом дише…

Ой ти літечко привітне

Знов чаруєш, знову квітнеш.

Як настане тепла днина,

Понад садом – біла піна,

Таїну колише вітер...

Знов прийшло чудове літо!

Що там далі, Боже милий, -

Дай прозріти, дай нам сили

Україну зберегти…

Нам відкрий нові СВІТИ.