05.06.2019 00:35
для всіх
156
    
  3 | 3  
 © Олена Коленченко

Нетлінне

Нетлінне

НЕТЛІННЕ


Відчула ненароком, що чужа.

Тих споминів, що відпливли за обрій, 

Не наздогнати... Пролягла межа, 

А з нею і печалі, і турботи...


І день не той, і ніч - глуха стіна.

До серця вже прокралася тривога, 

А я в боргу у долі... Я одна...

Душа ж надривно прагне допомоги!


Лише Йому відомо… Тільки Він

Відчути зможе все, що "за" і "проти", 

Моїй душі останній вартовий, 

Що так ретельно пише книгу роду.


Знекровлена, спустошена, німа.

Чатує наді мною небо синє…

Не встигла оглянутись - вже нема.

Лиш слово залишилося нетлінне.

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 11.06.2019 23:45  © ... => Панін Олександр Миколайович 

Дякую сердечно!

 11.06.2019 01:55  Панін Олександр Мико... => © 

Вітаю з "Першою Ластівкою", зичу подальших успіхів!

 11.06.2019 00:26  © ... => Тетяна Белімова 

Знаю...Відчуваю...Люблю!

 11.06.2019 00:18  © ... => Панін Олександр Миколайович 

Безсумнівно! Дякую, Олександре Миколайовичу! Зараз рідко сюди заглядаю... обмаль часу...але цей сайт дуже дорогий серцю... тут я починала свої перші кроки... Наразі, маю свою першу ластівку " Небо в долонях"... частинка Вашої душі там теж є...дякую за дружнє слово і підтримку!

 11.06.2019 00:13  © ... => Серго Сокольник 

Дякую!

 11.06.2019 00:13  © ... => Тетяна Чорновіл 

Дякую, пані Тетяночко!Все добре)

 06.06.2019 06:41  Тетяна Чорновіл => © 

Сумна і водночас чарівна поезія про високі душевні почуття і сум"яття. Дуже важко раптом відчути себе чужою. Нехай допомога буде вчасною і безмірною, як синє небо.

 06.06.2019 00:16  Серго Сокольник => © 

Нехай Він втішить Вас...

 05.06.2019 13:43  Панін Олександр Мико... => © 

Це мине,
надійде
світла смуга.

 05.06.2019 09:19  Тетяна Белімова => © 

Слово і справді нетлінне - без жодного пафосу Близький Твій вірш, Оленочко ❤️