10.05.2019 06:59
Без обмежень
37 views
Rating 5 | 5 users
 © Олена Коленченко

Весна бузкова



Бузкові кетяги тобі  

Несла на стрічу. 

Мені здавалося в ту мить,  

Що щастя вічне. 

Та одцвіли бузків гаї  

Рожево-чисто.  

Моє чекання й досі там,  

В твоєму місті. 

Згорів побачень буйноцвіт,  

Услав стежини. 

Весна іде, весна спішить. 

Її не спиниш. 

Палає серце – аж горить,  

Горить і досі. 

А білим цвітом щастя мить  

Вплелася в коси. 

Бузкові кетяги тобі  

Несла на стрічу. 

У небі білі голуби – 

Крилата вічність. 

Була самотньою лише  

Одна голубка. 

Враз просльозилося дощем: 

– Уже нелюба?! 

Близькі за тематикою матеріали читати в розділі:

Якщо Ви пропустили, до Вашої уваги попередня публікація «Коханню й Всесвіт замалий / Ліричний вірш | Олена Коленченко».


Сподобалось? Чудово? Класно? Корисно? Нецікаво та посередньо?



Можливо Вас зацікавить:

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

Ваше ім`я, псевдо або @: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 21.05.2019 15:15  Олена Вишневська => © 

Сердечна лірика...до чого ж гарнезно, Оленочко! 

 16.05.2019 11:01  Тетяна Чорновіл => © 

Дуже гарний вірш. З відтінком смутку. Хоч бузкові кетяги недовговічні, та весняний запашний розквіт додає душевної снаги і дарує найніжніші сподівання. 

 13.05.2019 08:25  Тетяна Ільніцька => © 

І сум, і радість... У житті і в поезії вони завжди поруч((( 

 10.05.2019 17:24  Панін Олександр Мико... => © 

Ніжна, тремка, драматична лірика 

Публікації автора Олена Коленченко

Літературні авторські твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя тощо