10.05.2019 06:59
для всіх
180
    
  5 | 5  
 © Олена Коленченко

Весна бузкова

Весна бузкова


Бузкові кетяги тобі  

Несла на стрічу. 

Мені здавалося в ту мить,  

Що щастя вічне. 

Та одцвіли бузків гаї  

Рожево-чисто.  

Моє чекання й досі там,  

В твоєму місті. 

Згорів побачень буйноцвіт,  

Услав стежини. 

Весна іде, весна спішить. 

Її не спиниш. 

Палає серце – аж горить,  

Горить і досі. 

А білим цвітом щастя мить  

Вплелася в коси. 

Бузкові кетяги тобі  

Несла на стрічу. 

У небі білі голуби – 

Крилата вічність. 

Була самотньою лише  

Одна голубка. 

Враз просльозилося дощем: 

– Уже нелюба?! 

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 21.05.2019 15:15  Олена Вишневська => © 

Сердечна лірика...до чого ж гарнезно, Оленочко!

 16.05.2019 11:01  Тетяна Чорновіл => © 

Дуже гарний вірш. З відтінком смутку. Хоч бузкові кетяги недовговічні, та весняний запашний розквіт додає душевної снаги і дарує найніжніші сподівання.

 13.05.2019 08:25  Тетяна Белімова => © 

І сум, і радість... У житті і в поезії вони завжди поруч(((

 10.05.2019 17:24  Панін Олександр Мико... => © 

Ніжна, тремка, драматична лірика