Одягну на свята вишиванку...
І піду у Шевченківський Гай.
І за львівською кавою в жбанку
Знов думками полину в свій край.
Там, де річка в тонесенькі нитки
За селом розплелась на лугу,
Де конвалії та маргаритки
Мрій моїх утоляють жагу.
Там дитинство моє ще гуляє
Під гармонію світлих пісень,
Доля коней своїх ще сідлає,
У Всевишнім призначений день.
І в глибинах Чумацького шляху
Мою першу любов ніч плека,
Над оманом заносячи плаху,
Жити в совісті в снах заклика …
Прийде вечір – зніму вишиванку,
Пригублю у садочку вина…
Аж до самого синього ранку
Ніч доп’ю за кохання до дна.
Львов, 27.06.2019