Біжу. Боюся зупинитись.
В процесі вибираю шлях.
Хутчіш, бо відчуваю як земля трясеться,
З під ніг, безодня, позаду мене поїдає твердь.
Не має відступу. Лише вперед.
Я вмію опановувати розпач.
Я научився жити у страху.
Зупинка рівнозначна згину.
Лише б не збити темп,
І дихати навчитись рівномірно,
І не зважати на обставини і крики.
Переключитись із того, що позаду
На те, куди ступаю що миттєво.
Біжу. І концентруюся на головному.
Так хочеться навчитися літати.
Бодай на мить.
Щоб зазирнути далі розуміння,
Розширити, а краще розірвати горизонт,
І випригнути, скинути, позбутися:
Тяжкого, змученого, спітнілого, брудного тіла.
Біжу. Колись таки скінчиться марафон,
Якщо безодня схаменеться
Наївшись досхочу адреналіну.
Та певно я скоріш навчусь левітувати
Дрогобич, 2011
