Час нестримно відмірює вік...
Та з роками чомусь все частіше
Поверта в пережитого бік,
Оглядає минуле гостріше.
То сповільнює ночі та дні,
Заглядає в таємні закладки,
Де мережать дитинства вогні
І ключі загубили загадки;
Де матуся вночі за столом
Виправляє учнівські помилки,
Юний місяць пливе над селом
І дивується долі,, училки``.
То загляне в омріяний світ,
Де любові озерця бездонні
Надихають в душі дивоцвіт
І кують почуття невгамовні...
Час нестримний у вічній ході,
Дні і ночі сніжинками тають...
Вже птахами роки молоді
У закладках моїхі не співають...
Львов, 18.07.2019