Осіння примара
Осінь лиса із вовчим оскалом
Кольнула примарою шатра садів.
У червень ранковий листопад постукав,
Сказав лиш два слова, і ген полетів.
Щось ляпнув, пройдисвіт, побив листя градом,
Перетяг холодний притишив поля.
Молочні плоди настрахав водоспадом,
Якого так довго чекала земля.
Скрутилося птаство між гілля густого,
Обмила свіжинкою одяг вода.
Зітхнуло на мить все живе, щоби знову
Ще швидше буяти в обіймах тепла.