Лідія Яр осіння казка
Ледь- ледь просякнутий багрянцем,
Окутий золотим серпанком
Ліс сумував за літнім ранком
В осіннй вечоровий час...
А вечір згас...
Сховався ліс у покривало ночі
І спить собі...і сняться сни пророчі,
А там - весна і літо...літо...літо...
Буяння трав і квіти...квіти...квіти...
Заплутався поміж берізок вітер
І ніжно шепче, здавшись їм на ласку,
Осінню казку....
3.10.2012р
04.10.2012 16:06 Володимир Пірнач => © |
 Гарно. |
04.10.2012 15:16 © ... |
дякую |
04.10.2012 15:11 © ... => Деркач Олександр |
Та я про це ще з літа кричу. Осені мені, осені.... |
04.10.2012 14:57 Бойчук Роман |
 Як казково. Просто чудовий набір пейзажних слів! |
04.10.2012 12:48 Каранда Галина => © |
 ух-ти як закрутили!) класно! |
04.10.2012 10:30 Недрукована => © |
 Гарна осіння казка. |
04.10.2012 10:06 Тетяна Чорновіл => © |
 Дуже-дуже гарна казочка. З ледь вловимим якимсь колиханням. Як листочок на вітрі... |
04.10.2012 09:06 Деркач Олександр => © |
 Гарно...відчувається що Осінь Ваш улюблена пора, про остальні Ви наче стільки не писали, чи може я помиляюсь...вірш сподобався! |