15.08.2019 09:35
Без обмежень
23 views
Rating 0 | 0 users
 © Шевченко Тарас

І золотої й дорогої

І золотої й дорогої

Мені, щоб знали ви, не жаль

Моєї долі молодої.

А іноді така печаль

Оступить душу, аж заплачу!

А ще до того, як побачу

Малого хлопчика в селі:

Мов одірвалось од гіллі, 

Одно-однісіньке під тином

Сидить собі в старій ряднині...

Мені здається, що се я, 

Що се-ж та молодість моя:

Мені здається, що ніколи

Воно не бачитиме волі, 

Святої воленьки! Що так

Даремне, марне пролетять

Його найкращії літа, 

Що він не знатиме, де дітись

На сім широкім, вольнім світі, 

І піде в найми, і колись, 

Щоб він не плакав, не журивсь, 

Щоб він де-небудь прихиливсь, 

То оддадуть у москалі...






Рекомендуємо також:

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

Ваше ім`я, псевдо або @: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора

Публікації автора Тарас Шевченко

Літературні авторські твори, вірші, проза, публіцистика та інше