А. О. Козачковському
Давно те діялось. Ще в школі,
Таки в учителя-дяка,
Гарненько вкраду п’ятака
(Бо я було трохи не голе, –
Таке убоге), та й куплю
Паперу аркуш, і зроблю
Маленьку книжечку; хрестами
І візерунками з квітками
Кругом листочки обведу,
Та й списую "Сковороду"
Або "Три царіє со дари".
Та сам собі у бур’яні,
Щоб не почув хто, не побачив,
Виспівую, було, та плачу...
І довелося знов мені
На старість з віршами ховатись,
Мережать книжечки, співати
І плакати у бур’яні, –
І тяжко плакать... І не знаю,
За що мене Господь карає...
У школі мучилось, росло,
У школі й сивіть довелось,
У школі дурня й поховають;
А все за того п’ятака,
Що вкрав маленьким у дяка
Отак Господь мене карає...